Духовне розуміння Сятого Писання

 Найважливіші питання на які відповідає Біблія.

Людина. Звідки вона і для чого прийшла в цей світ? Яке призначення і сенс її життя? Куди, в яке майбутнє вона йде? Хто і що визначає особистість і неповторність її? Чим, якими принципами людина повинна керуватись у цьому загадковому світі буття? Що є добро і зло, життя і смерть, дочасне і вічне? Такі питання неминуче встають перед мислячою Людиною різних епох. І в наш час великих наукових знань вони однозначно не вирішені ні різноманітними релігіями, ні філософіями, ні наукою. Тоді, коли вірним вирішенням і освідомленням цих найважливіших питань виправдовується життя кожної людини, визначається доля світу.
Хто є Людина у всіх її проявах і її призначення - в повній мірі відкривається розумінням Божих Істин, захованих в глибинах духовної суті Біблії. За невичерпністю духовного змісту, всеосяжністю мудрості, могутністю сили впливу на Людину і значенням в історії світу - Біблія не має собі рівних і є неперевершеним явищем в духовному становленню людства. Божественною її мудрістю висвітлюється минуле, сучасне і майбутнє, визначаються закономірності буття, пророчо відкривається загальний плин все- історичних подій. Тільки в світлі Біблійних відкриттів стає зрозумілим сенс історії. З часів Адама відчувається велика втрата істинного розуміння призначення і сенсу життя. Людина на гріховних дорогах життя розгублювала, втрачала сама себе. Трагедія втрати збереглась в пам'яті людства невиразною і невимовною тугою, яка знаходила свій вихід в безлічі марновірств, різноманітних релігійних уяв і фантазій. В цих безкінечних темних лабіринтах людство пройшло від найпримітивніших язичницьких вірувань з їх кривавими жертвоприношеннями до містичного світозаперечення і до відкритого безбожства псевдонаукового матеріалізму. На цих тисячолітніх дорогах блукань людство, як блудний син, випробувало все і проявило себе у всьому, на що воно спроможне без Богопізнання. Над цією історичною драмою людства вивищується інша всеісторична пам'ять - Святе Письмо.
В глибоких метафорах, символах і образах Біблії зібраний всеосяжний Духовний Досвід Божої Премудрості, зосередженої, збереженої і засвідченої народам Первосвященницькою святістю Мелхиседека і Христа. В Святому Письмі вірно відкрита сутність Людини - її велич в образі і подобі Божій, і ницість в її гріхопадінні.

В Святому Письмі відкрита вся повнота істинного Богопізнання; з усією повнотою перед Людиною відкрито дороги життя і смерті; причини і наслідки всіх процесів і явищ в житті народів і кожної людини зокрема; Святим Духом Божої Премудрості пророчо відкрито минуле, сучасне і майбутнє всіх епох.

Тому ця надзвичайна Книга по-правді називається Святим Письмом Слова Божого, Книгою Книг, вершиною всеісторичної літератури.

Дух Слова Божого "поставлений свідченням для народів, проводирем І наставником народів (Іс.55,4) говорить пророк "з однієї крові Бог створив весь рід людський для життя по всій землі..." щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і не знайдуть Його, хоч Він недалеко від кожного з нас; бо Ним ми живемо, рухаємось і існуємо, як хтось з поетів казав, ми його і рід" (Дії. 17:26-28). Все найбільш цінне, що могли знаходити в стародавніх мислителів і мудреців від Геракліта, Сократа, Платона, Аристотеля до Сенеки і інших бере свій початок в джерелах Біблійної мудрості (Псл.18,4(укр.19,4).

Тільки в Біблії відкривається єдино правдиве Божественне покликання людини до правдивої свободи від гріха (Гал.5,13;Вих.20,2), до істинного Миру (Кол.З,14-15; Ів.14,27) до святості (Лев.11,14;Пет.1,15) до Царства Слави (Мф.6,10;Сол.2,12) до успадкування життя вічного (Мф.5,5; Лк.10:25-28) до радості у Святому Дусі.(Рим.14:17;Ів.15:11)

...СЛОВО ЙОГО ПОШИРЮЄТЬСЯ (ПСЛ.147,15)
Перші слова Біблії були написані Мойсеєм 1500 років до Христа і завершені апостолом Іваном в кінці першого століття нової ери. Людьми різних історичних епох і регіонів на протязі XVI віків створювався цей величний Документ Богом надхненного Слова. Для цієї духовної всеісторичної роботи Бог Своїм провидінням підняв великих мужів Віри.

Сутність Свого Імені Єгова, і повноту Своєї Волі Бог відкрив їм в Премудрості Його вічних Законів життя - в Своїх Задумах, Намірах, Визначеннях і Планах; надихнув їх Святим Духом Істини, щоб записане ними Слово Боже стало Єдиновірним світильником для всіх часів і народів світу." „ Бог посилає Свої накази на землю і Слово Його поширюється " - говорить пророк. Псл.147,15-19-20( укр. ) Першому з язичницького стародавнього світу, кому було відкрито розуміння Єдиного Бога був Авраам з Ура Халдейського (Бут.11,27;12; Вих.З-). З часу цього відкриття почалась нова епоха відродження розуміння Єдиного Бога, відкриття Премудрої Першопричини всього Сущого. На дорогах в незвідане, невідоме, куди Бог спрямовує патріарха Віри, Авраам зустрічає величну і загадкову постать, особу Мелхиседека - за визначенням Біблії - Царя Миру, Первосвященника Живого Бога, носія і хранителя єдиних споконвічних духовних істин від Адамовських часів. Він передає Аврааму Хліб і Вино - ті самі вічні духовні цінності, які через два тисячоліття після цієї знаменної зустрічі Ісус Христос, як Первосвященник по чину Мелхиседека, відкрив у вічному Слові спасіння - в Євангелії Царства Божого, в Мудрості Його Науки і в Святості Його Життя. (Бут.14:18; Псл.110:4; Євр.5:10; 7:1,10,21). Авраам, осяяний світлом Відкриття Вічних Єдиних Божих Законів життя, проникав крізь темряву віків і тисячоліть хід історії, і в світлі цих відкриттів бачив День Приходу Первосвященника Ісуса Христа, бачив славу в перемозі і торжестві Його Царства на Землі. (Євр.11:10 -13; Ів. 8:56). Вся повнота Богопізнання, передана Мелхиседеком, збереглася ,
Патріархами Віри, як вічна святиня, передавалась і впроваджувалась ними в життя оточуючих народів. Таким чином серед язичників був покладений початок нової спільноти людей, об’єднаних Відкриттям Єдиносущого Істинного Живого Бога і Законів Його Волі – ім’я цьому народу Ізраїль, що значить борець (Псл.148,14).

ПЕРШОДЖЕРЕЛА БІБЛІЇ.
Ізраїль був світоносцем Відкриття Божих Істин і в духовній боротьбі з темрявою язичницького оточення зміцнювався і переконувався в могутності і силі Мудрості Законів Єдиного Бога, Духом якого вони керувались і тим духовно вивищувались серед інших народів. „Які прегарні намети твої Якове, житла твої Ізраїлю” (Числ.24,5) в порівнянні з гріховною, жорстокою ницою і ганебною культурою язичників. Буде вивищеним царство його (24,7) Ізраїль є син Мій, первенець Мій" - свідчать пророки Біблії (Вих. 4,22 ; Єр. 2,3; Вих.19,5; Вт. 4,5-8). З надр цього народу Бог підняв Своїх вибраних - праведників, пророків, які Духом Господньої Істини відкривали, вчили і провіщали Його Волю, Наміри і Визначення серед народів світу.

Мойсей став першим великим пророком, який в повному обсязі сприйняв Відкриття Волі Божої від першоджерел - патріархів Авраама, Ісаака і Якова, і записав в Книгу Закону - Тору. "Бог об’явив дороги Свої Мойсею і діла Свої дітям Ізраілевим" (Псл. 102,7; Амос. 2,11). Так письмово була започаткована і створювалась першооснова Єдиної, написаної під керівництвом Духа Божого, Духа Премудрості Його вічних Законів, Книга Книг - Святе Письмо, джерелом якого є "криниця, яку викопали князі, вирили вожді народу з Законодавцем". "Єгова дав їм воду і тоді народ оспівував це піснею: наповнюйся колодязь, співайте йому". (Числ.21,16-18).

Істини, записані в Святому Письмі, явились світу єдиною гармонією -піснею величного Відкриття вічних Божих Законів Життя. Біблія була написана староєврейською, арамейською і старогрецькою мовами. За прийнятим древньоєврейським каноном книги Старого Заповіту укладались в 622 р. царем Осією, пізніше Єздрою в 444 р. до н.е. і пророком Неємією. Найстародавніший переклад старозавітних книг Біблії на грецьку мову був зроблений в 285-246 р.р. до н. Христа в Олександрії сімдесят двома вченими євреями. Як вважається, більш досконалий переклад на латинську мову був здійснений в 390-405 р.р. вченим Єронимом в Віфлеємі.

Латинський відбір, або канон книг для духовного користування має 45 Старого і 27 книг Нового Завіту. За древньоєврейським каноном Старий Заповіт складається з 39 книг. В цей канон не ввійшли книги т.з. апокрифічні, невідомого походження, написані грецькою мовою. Але відомо, що цими книгами користувались есеї кумраїти в ІІ-І століттях до Христа, а також першохристиянські церкви, які мали з ними тісний духовний зв’язок.

Книги Товіта, Юдифи, Премудрості Соломона, Премудрості Сина Сірахового, пророка Варуха, всі три книги Єздри, поза всяким сумнівом є Богонадхненними, оскільки ці книги не тільки не мають ніяких розбіжностей з всіма книгами Біблії, а їх поєднання являє органічну духовну цілістність і повноту Святого Письма. З окремою увагою як до історичних книг слід відноситись до трьох книг Макавейських. Єврейські автори цих книг, ревниві противники еллінізації, описаним історичним подіям дають пояснення з позицій суто традиційного іудаїзму.

Тому ці книги можуть слугувати яскравим історичним фоном, на якому розгорталися наступні великі події з приходом Ісуса Христа. Через Своє Слово "... Сам Бог дарував правдиве пізнання існуючого..." (Прем.С. 7,17-21).

Правдива Віра визначається вірним розумом, правдивим світорозумінням і світосприйманням (7,17). Вірний розум тільки у тих, хто не втратив Богом дану здібність почути, побачити, сприймати і виконувати мудрість Єдиних Божих Законів Життя. „Початок Мудрості - Страх Господній, і розум вірний у тих, хто виконує Заповіді Його" (Псл. 110,10). "Ми знаємо, що Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Ісусі Христі..." - говорить апостол (Пав. 5,20). Недостаток Богопізнання є причиною всіх проблем, трагедій, страждань і загибелі людства - свідчить пророк (Ос. 4,6).

ДОСЛІДЖУЙТЕ ПИСАННЯ.
Вся повнота Премудрості Божої виражена в двох величних проявах: в премудрості законів існування і життя безмежного світу Природи, вершиною якої є Людина (Псл.8,3; Рим. 1,19-20; Пр.Сол.12,13) і в Єдиних абсолютних Божих Законах Життя, відкритих людству в Премудрості Слова Святого Письма - "Книзі Життя" ( Ів.20.12; Вих.31.18; Іс.Нав.1,8).

Ці дві величні Книги, розгорнуті перед Людиною, яку Бог наділив розумом, волею і творчими здібностями. Наділив розумом, щоб пізнати Правдивого Єдиного Бога, - волею, щоб ствердитись у вірному виборі правдивої Віри, - і творчістю, щоб здійснити пізнане призначення і сенс свого життя - явити в собі духовний образ і подобу Божу, осягнути спасіння (визволення з гріховного стану). "Про це спасіння розвідували і досліджували пророки, передбачаючи призначену благодать, досліджуючи час, на який вказував Дух Христа, що був у них..." 1Пет.1:10

Книги Старого і Нового Завіту є Богонадхненними. Людина повинна звертатись до них, як до найдостовірнішого пророчого слова "як до світильника, що світить у темному місці ( в темряві беззаконня цього світу) доки не почне розвиднятись День (Світло Правди Божої) І не засяє ранкова зоря (Христова мудрість і святість) в серцях наших"(1 Пет.1,19). По слову Христа Дослідження Писання є необхідною умовою правдивого розуміння Волі Божої і досягнення Життя вічного.(Ів.5,39).

При дослідженні Святого Письма необхідно керуватись, як ключем, основними принципами, викладеними у самій Біблії: "Знаючи насамперед те, що жодне пророцтво в Писанні не залежить від власного вияснення. Бо ніколи не було пророцтво з волі людської, а промовляли його святі люди Божі, проваджені Духом Святим" - духом Істини Єдино існуючого Бога. (II Пет. 1,20-21). "Слово Боже є Дух і Життя" (Ів.6,64). , "До пророків говорив Бог і примножував видіння, і через пророків промовляв в притчах".(Ос.І2:1 0) "Я буду повчати вас притчею, розповім загадки з віків давніх" (Пс. 78,2) "Зав'яжи свідчення, запечатай Відкриття при учениках Моїх" - велить Бог пророку.(Іс.8,16).

Таким чином Дух Святого Письма Свідчить, що від початку всі пророки і Сам Христос "... говорили народу притчами і без притч не говорив їм". "... відкрию в притчах уста Мої, розповім про приховане від створення світу".(Мтф..13:34; Псл.77,2). "В скарбницях премудрості - притчі розуму... і якщо бажаєш премудрості -дотримуйся Заповідей і Господь щедро подасть її тобі "- говорить Сірах (1:25-26). Тому духовний, священний зміст і значення Книги, яка в "... правиці Сидячого на престолі, написану зсередини і зовні, запечатану сімома печатями ... ніхто не міг розкрити ... Тільки Лев з коліна Іудиного ... може розкрити Книгу...» (Об.5,1-5). Бо «...ніхто з нечестивих не зрозуміє, а мудрі зрозуміють» (Дан.12). А «розум вірний у тих, хто виконує Заповіді Божі» - повинні пам'ятати ми.

Бо тільки нечестивець з спотвореним, язичницьким мисленням допускає в своєму розумінні, що Бог міг давати накази вбивати і винищувати з найлютішою жорстокістю цілі народи, їм важко зрозуміти те, що чого не може чинити святість Христа, того, тим більше, не може чинити святість Бога Отця.

Тільки "Дух досліджує глибини Божі... ніхто не знає речей Божих, окрім Духа Божого"..."Ми прийняли не дух світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване Богом, що ми і сповіщаємо не словами людської мудрості, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. Душевна людина не сприймає того, що від Духа Божого ...і не може зрозуміти, тому що про це не треба судити духовно. А духовний судить про все (1Кор.2,10-16). Величність Істини, яку Бог відкрив Мойсею на духовних висотах Своєї Премудрості (на горі Сінай) осінило пророка Небесним світлом так яскраво, що народ з язичницьким способом мислення не міг сприймати його в беззастережному розумінні, тому повноту Божих істин пророк зодягнув, обволік формою образів, символів, алегорій, - покрив покривалом великозначних духовних притч. Апостол Павло бачить на лиці Мойсея, осяяному світом Премудрості Божої Волі, не буквальне покривало, а глибокий, потаємний духовний зміст того великого Слова, яке він сприйняв від Бога і письмово прорік для всіх віків і народів.

НЕ ЗНАЮЧИ ПИСАННЯ - ВПАДАЮТЬ В ОМАНУ.
Ізраїльський народ засліплений язичницьким, земним душевним, чуттєвим, емоціональним способом мислення, і тому сприймаючи свідчення Мойсея і пророків про Христа буквально, не тільки не відкрили в Ньому Сина Божого, Месію і Спасителя, а вбили Його. «... впадаєте в оману, не знаючи Писання, ні сили Божої» - докоряє Христос тих, які добре знали букву Закону (Мф. 22:29; Ів. 8:37,40). Ті, хто перед синедріоном слова Христа про зруйнування храму свідчили буквально, стали співучасниками в смерті Його, як і їх лжесвідчення проти всіх праведників.

Буквальне трактування Святого Письма було вигідне всім релігійним і політичним деспотам, тиранам, вбивцям і всяким лжепророкам і блудословам світу. Бо це дозволяло їм чинити і виправдовувати іменем Слова Божого не тільки всякі безчинства і безумства, а найжахливіші злочини: війни, смертні вироки і беззаконня жорстокі насильства, хрестові походи, інквізиція.

Порушуючи першу Заповідь любити Бога всім своїм розумом, а не тільки своїми емоціями - серцем і душею (Мф. 12,29), вони залишились без Богопізнання. Апостол Павло свідчить, що євреї мали ревність по Богу, але не за розумом і тому не розуміючи праведності Божої, вони приписували Богу і всім Його праведникам свої земні, душевні, ниці і жорстокі якості (Рим 10,2-3), що і донині визнає бездуховне сучасне християнство. Духом Премудрості і незмінної святості Божої, Христос знімає покривало нерозуміння Старого Завіту і дає нам « спроможність бути служителями Нового Завіту не букви, а Духа, бо буква вбиває, а Дух животворить» (2Кор.3:6). Служіння букві сковує людський розум, прив'язує до матеріальних, речових видимих форм, утримує людину в рабстві культів, атрибутів, ритуалів, форм і церемоній.

Бо, як говорить пророк "... їхній розум засліплений, бо по цей день покривало залишається не знятим під час читання Старого Завіту, тому, що воно знімається Христом. По цей день, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці". (2 Кор.3:13,14-16; Єфес.4:17,18). І не тільки, коли читають Мойсея. Апостол Петро, говорячи про апостола Павла, попереджує : "... в улюбленого брата Павла, за даною йому премудрістю, в усіх своїх посланнях у яких є дещо трудне до зрозуміння, що неуки та нестійкі перекручують, як і інші Писання, на свою власну загибель" (2Пет.З,16). З глибин тисячоліть пророки попереджували про те, що противники світла Божого "... прекручують слова, і всі їхні думки проти правди."(Ис.56,5). "Як ви можете казати ми мудрі і одровення Закону Єгови у нас, але лжива тростина книжників перекручує його в оману" (Єр.8:8;) "... своєю мовою говорять — свій, язичницький зміст вкладають в слова Божі - і говорять, це мова Господня" — продовжує пророк (Єр.23,30-31).
Виходячи з приведених застережень, можемо бути впевнені, що Святе Писання є "Письмена Божі", "Слово Господнє є Істина'' (Вих.32:16; Ів. 17:17) і

Тільки Святий Дух Істини Божого Слова-Премудрості, від початку відкритий Мелхиседеку, патріархам, пророкам, Христу і апостолам, може вірно відкривати внутрішній глибинний, величний духовний зміст Біблії. Вітаючи вірних у Христі колосян, апостол дякує Богові за них і молиться " щоб вони наповнились пізнанням волі Його в усякій премудрості духовного розуміння ...і приносили плід у всякому доброму ділі, зростаючи в пізнанні Бога" (Колос. 1:9-10).

ЗАЛИШИВШИ ЗАПОВІДЬ БОЖУ, ТРИМАЄТЕСЬ ПЕРЕКАЗІВ ЛЮДСЬКИХ.
Ісус сказав іудеям, які постійно слухали Закон і Пророків, що вони ніколи, ні голосу Божого не чули, ні Слова Його не мають, яке б перебувало в них (Ів.5,37-38), бо, дотримуючись формальних, обрядових настанов і ритуалів, вони переслідували і шукали вбити Його. Вони дивились, бачили і чинили тільки форму; слухали і сприймали лише букву і тому не могли чути Духа Слова Божого з глибин Його Премудрості. Проникнення і заглиблення в внутрішню, духовну сутність Писання є правдивим його розумінням. І коли Христос докоряє вчителів іудейських в тому, що вони блудять, не знаючи Писання, Він докоряє їх (Мф.22,29) не в незнанні буквальних його текстів, а в тому, що вони не знають Духа Слова Божого.

"Наближаються до Мене устами своїми (як язичники) / тільки язиком своїм шанують Мене, серце їх віддалено далеко від Мене, і їх благоговіння перед Мною є вивчення заповідей людських" (богословських різноманітних доктрин і понять)Іс.29,13. "Бо ви, залишивши Заповідь Божу (Волю Божу, яка є основою, фундаментом Святого Писання) тримайтесь переказів людських: обмивання чаш, горнят і робите багато іншого, подібного до Цього", "ви спритно (хитро, заплутано) відкидаєте Заповідь Божу, щоб зберігати свої перекази" (Мрк.7,8-9) - свідчить Святе Письмо.

ХРАНИТЕЛІ ВІЧНИХ СВЯТИНЬ.
Відкривати Мудрість Божого Слова, заховану Мойсеєм в алегоріях, символах, інакомовності, образах і притчах і доносити її народу, Бог від початку доручив освіченим (посвяченим) для цього духовним служителям з покоління Левиного, левітам, до якого належить і Мойсей. Вони були надхненні Духом Правди, хранителі вічних Святинь Божої Волі. "Тоді назначив Єгова покоління Левія, щоб вони носили ковчег (тобто, щоб зберігали і доносили до народу святиню Істини) Господнього Завіту, щоб предстояли перед Господом, Йому служили ї благословляли Іменем Його... Господь його насліддя, як сказав Єгова, Бог твій " (Вт. 10,8-9).

Левіти були проникливими священнослужителями, мудрими вчителями і тонкими наставниками ізраїльського народу, несли відповідальність за його духовний стан. "/ промовив Єгова Бог до Аарона: " Ти сам і твої сини і батьківський дім твій з тобою будете відповідати за провину проти Святині, і за проступки, щодо вашого священства, і братів твоїх з коліна Леві ти допустиш до служіння” Числ.8,1-2 (Хоменка). "Левіти хай служать службу, вони хай несуть за те відповідальність. Ця установа віковічна у ваших поколіннях" (Числ. 18,23).

Про це Богом установлене правдиве левітське служіння говорить Святе Письмо ще так: " Мій Завіт з Левієм був завітом Життя і Миру і ... він благоговів перед іменем Моїм. Закон Правди був в устах його і неправди не було в його мові, в мирі і правді ходив він зі Мною і багато-кого відвернув від гріха... Він вісник Господа Саваофа" (Мал.2,5-6-7). Таке левітське священство відповідало його вірному духовному служінню, і як говорить пророк: " читали з книги Божого Закону виразно, і вияснювали значення і робили розумним прочитане " Неєм.8,8. "...вчили народ відрізняти священне від не священного (праведне від неправедного), пояснювали, що чисте, а що нечисте" (Єзек.44,23). Вони були "служителями не букви, а Духа Слова Божого від початку".(2Кор.3:6)


ФОРМАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ - ЗАНЕЧИЩЕННЯ СВЯТИНЬ.


Цей благословенний період левітського служіння і правдивого розуміння Божих Істин був порушений Кореєм і його спільниками, левітами-бунтівниками, які всю громаду, що вийшла з Єгипту, наперекір Мойсею, самовільно об'явили святими (Числ, 16). З них почалось ганебне, довготривале занечищення і опоганення Святинь Божої Істини язичницьким, чуттєвим, стихійним способом мислення Новоявлені левіти-бунтівники Святе Писання Мойсея і Пророків сприймали і розуміли по-язичницькі. "Божий завіт життя і миру з Левієм", про який говорить пророк, поступово замінювався буквальним, формальним, ритуальним, обрядовим, пустим бездуховним і безжиттєвим язичницьким розумінням і служінням. Гріховне розтління ізраїльського народу витісняло священників Господніх, які наставляли народ служити Богу не рукотворно, а поклонятися Йому в Дусі Мудрості Слова і в Правді Волі Його. "Ви ... думаєте вистояти проти царства Господнього ... тому що вас велика кількість і у вас золоті телята, яких Єровоам зробив вам богами. ...ви повиганяли Господніх священників, синів Аарона і Левія і поставили собі священників, як у народів інших земель. Всякий, що приходить для свого посвячення з телятом, або з семерьома ягнятами робить у вас священником лжебогів" (2Пар.13,9).

Всяка неправда завжди легко сприймаєся більшістю і перемагає кількістю осліплених, введених в оману. Спотворене язичництвом левітське служіння "Стало для дому Ізраіля спокусою для гріха і тому вони не будуть наближуватись, щоб чинити священнодійство переді Мною і не зможуть приблизитись до всіх святинь Моїх і до Святого Святих" - говорить Бог (Єзек 44,12-13). Тому, що "...спотворили дорогу..." (Єрем.3,21,18,15).

Як бачимо, вони не змогли наблизитись до відкриття "світла благовістя Слави Христової, котрий є образ Бога невидимого і - продовжує апостол Якщо закрите це благовіствування, то закрите для тих, що гинуть" (2 Кор. 4:3-).

Спотворене служіння левитів і священників вже не могло вникати в "Закон Доскональний", в Дух Пророчого Слова і виконувати духовно-просвітницьку місію в ізраїльському народі і в світі. Опоганення левитського служіння привело до нового тривалого витіснення, вигнання і винищення правдивих поклонників Божих. В розпачі звертається пророк до Бога: " Сини Ізраїлеві покинули Заповіт Твій, зруйнували жертовники Твої (правдиве, служіння в Дусі і Правді) і пророків Твоїх повбивали мечем..." (3Цр.19:10; Амос.2:4). їх духовне служіння левити-відступники замінили соціальною оманою, що привело релігію Ізраіля до ганебного занепаду, духовно-морального виродження, до беззаконня і пролиття крові Божих пророків. Ізраїль надовго поринув в духовний морок і темряву. "Довгі дні Ізраїль буде без Бога правдивого, і без священника, який навчав би, і без Закону..." (2Пар. 15:3) - говорив пророк.

ДІМ ВАШ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ДЛЯ ВАС ПУСТИМ
Перетворившись в релігію блудодійну, створювалась громіздка пишнота храмового служіння з всіма його кривавими жертвоприношеннями, видимими атрибутами мистецького зваблення, зорієнтованого на принаджування і заспокоєння в цілковитому зближенні і поєднанні з язичництвом. "Тому-то дороги свої штучно вправно вона призвичаїла до кривавого злочинства, лживо називаючи себе невинною і безгрішною" - говорить пророк Єремія (2,33-35). Таке блукання в пустині іудейської бездуховності продовжувалось аж до приходу Ісуса Христа. Голос Предтечі в цій пустині ізраїльського народу був голосом Духа всіх пророків, які провіщали великий День Його з'явлення. "Приготуйте дорогу Господу, вирівняйте криві стежки Богу нашому" (Іс.40,3)

Але сліпе і глухе, спотворене буквалізмом, фарисейське напівязичницьке служіння було вже нездатне почути живий голос Духа Божих пророків і прийняти Прихід Месії. Книжників і фарисеїв, лицемірів і сліпих вождів, що фальшивим служінням зачиняють Царство Боже перед людьми, і подібних гробам побіленим, наповненим всякою мертвечиною і нечистотою; беззаконників, рід єхидний і зміїний, причетних до вбивства пророків і праведників - ось кого побачив Христос на Мойсеєвому сидінні, як говорить пророк Даниїл, бачив гидоту запустіння на святому місці. Тому "... дім ваш залишається для вас пустим." (Мтф 23:24-25-28); Цими словами Ісус виніс присуд всій пустій, спотвореній бездуховній не тільки іудейській, а і тим релігіям, які поєднані з всякими державницько-язичницькими системами насильства.

ПИСЬМЕНА БОЖІ - ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ
"Дослідіть Писання, бо через них ви думаєте мати вічне життя - вони ж свідкують про Мене" (Ів.5,39).

10 Так нагадуючи учням все, що написано про Нього в Законі Мойсея, Пророках і в Псалмах, Христос відкрив Своїм учням розум для розуміння Писання. (ЛК.24,44-5). Він як Первосвященник ввійшов в святе Святих храму, і Собою відкрив доступ до Святинь Божої Премудрості — до Письмен Божих, які відкривають Бога і всю премудрість Його Волі, даних на вічних твердинях скрижалів Відкриття. (Вих.31,18). Написані перстом Божим, Скрижалі явились „ділом Його і Письмена написані на скрижалях були письмена Божі”. Вих.32,15-16. Велінням Бога вони повинні зберігатися як його святиня у Святому Святих, куди відкрив вхід Первосвященник Христос. (Євр.8,1-2; 9,1-14). "Божі Письмена" - це Десять Заповідей. Заповіді є тим універсальним ключем, відкриття і мірилом, критерієм пізнання всього Святого Письма, бо "на цих двох Заповідях (Скрижалях) весь Закон і Пророки стверджуються". (Мтф.22,40) Істинно кажу вам: жодна йота, жоден значок в Законі не минеться, аж поки все не здійсниться. Отже, хто порушить одну з найменших цих Заповідей і навчить інших людей, так робити, той буде найменшим в Царстві Небесному. А хто виконає і навчить, той великим буде у Небеснім Царстві" (Мтф.5,17-19) Так сказав Христос.

Оскільки Заповіді є Святинею Божою, які Сам Спаситель Ісус Христос, засвідчив виконанням, тому тільки в їх світлі ми можемо розкривати мудрість Святого писання.

Всі історичні явища, події, імена, назви місць, предмети і їх властивості, значення слів і їх взаємозв'язок, що записані в Біблії, необхідно розглядати і сприймати тільки в світлі їх доцільності, відповідності і в співвідношенні їх з фундаментальними Божими Істинами, визначеними буквою і Духом Десяти Заповідей. Тільки тоді вони, ці біблійні образи відкриваються в їх правдивому змісті, сутності і духовному, глибинному значенні. "Звертайтесь до Закону і його Відкриття, - говорить Бог через пророка, - і якщо хтось говорить не як це Слово, то в них нема світла" (Іс.8.20)

Десять заповідей єдині у всій Біблії Письмена, накреслені і дані Самим Богом і двічі Ним повторені, як доказ їх непорушного, незаперечного і неминущого значення, як для старозавітнього, так і новозавітнього часу, -свідчення єдності і цільності Духа Старого і Нового Завіту.

Тих, хто перемогли світ зла і явили славу Божої Премудрості для всіх віків, пророк бачить в єдиному хорі: "Вони тримали в руках гуслі Божі, і співали (нову) пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: "Великі і дивні діла, Твої Господи, Боже Вседержителю! Праведні і істинні путі Твої, Царю святих! (Відкр. 15: 2-3; Вт.31:19-30.; Пс. 32, :3; 9: 4; Іс.42,:10) Заповіді передані людству як святиня Одкровення для збереження їх у Святому Святих Храму нашого розуму, серця і сумління, куди Бог дозволяє доступ і вхід тільки Єдиному Первосвященнику Ісусу Христу, який відкриває велич їх благодаті.

БУКВА ВБИВАЄ
Відкрити і пізнати найвеличніше явище у всій історії людства — Прихід Месії, Прихід Сина божого і Спасителя можна було тільки через відкриття і розуміння духовного змісту, суті і значення Святого Письма. Для фарисейства духовна сутність Писання була безнадійно закрита мертвою буквою, яка остаточно вбила в них навіть елементарні почуття людяності і милосердя. Засліплені, зафанатизовані буквалізмом, вони безжалісно віддали на страшну наругу і смерть очевидного для всіх Праведника, Який не вчинив нічого осудного. "... ви хочете вбити Мене, бо слово Моє не зрозуміле вам... і ... робите, що бачили у отця вашого'*. "...ваш отець диявол; І похоті отця вашого ви хочете чинити". "Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете слухати слова Мого! Бо (Ів.8,37-44) Навіть прокуратор з язичницькою логікою перед всім народом в Ісусі визнав справжню Людину і, зворушений Його лагідністю і любов'ю, шукав можливості визволити Праведника від люті фанатичного, одурманеного спотвореною релігією знавіснілого натовпу. Терновий вінець на Його голові це страдницький вінець мук і страждань всіх синів Божих від Авеля до останніх мучеників, які заради любові до гинучого світу - заради його спасіння пролили свою кров. (Іс.61:1. Мтф.23:31-38)

ХРИСТОС - ВЕРШИНА ВСЕІСТОРИЧНОГО ДУХОВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
З приходом Ісуса Христа почалася нова загально історична ера духовного відродження - воскресіння з духовно мертвого стану. В Ньому уособлювалась вся повнота духовного образу і подоби Божої; вся повнота Премудрості Його Волі і Любові - сукупності всіх досконалостей Сина Божого і Сина людського, в поєднанні небесного і земного - духовного і тілесного, відкритого в гармонії і Святості Його життя. "У Ньому вся повнота, щоб Ним поєднати з (Богом) все, примиривши через Нього, кров’ю хреста Його і земне і небесне, свідчить апостол. Примирити з Істиною Волі Божої життя по законах плоті. "коли були Богові чужі, та ворогами Йому нашим мисленням та лихими вчинками. (Кол.1: 19-21) Христос явився вершиною всеісторичиого духовного становлення людства.

Повнотою абсолютної Премудрості Божої, і Силою (Іс.55,П) могутності Його Слова, втіленому в Ньому, Бог возніс Його вище всіх релігійних, філософських, ідеологічних і політичних систем, що будь-коли виникали, існували і існують у всіх часах і народах світу, (Фил. 2:9) "...яка надзвичайна велич сили Його для нас, віруючих, згідно дії могутності сили Його, яку (Бог) явив у Христі, коли воскресив Його з мертвих і посадив Праворуч Себе на небесах, вище від усякого уряду, влади і сили, і панування, і всякого імені, названого не тільки в цьому віці, але і в майбутньому. І Бог поклав під ноги Його. І поставив Його понад усе - головою Церкви..." (Ефес. 1,19-22; Іс..50,4-9; Іс.55,4) Христос став Правицею всіх Закономірностей здійснення всіх Намірів, Визначень, Задумів і планів Вседержителя, за якими всі процеси життя світу і само життя неминуче буде підпорядковане цій явленій Ним Премудрості , і буде увінчане вінцем слави перемоги Царства Божого на Землі.

12 Втілене в Ісусі Христі Слово - Слово як відвічна Премудрість Божого Задуму створити Людину Своїм духовним образом і подобою, вершиною і вінцем всіх досконалостей - стало всеісторичною вселенською дійсністю. ( Колос. 1,19; 2:9,10) (1) "Бог явився в тілі, (2) виправдав Себе в дусі, (3) показався ангелам, (4) проповідуваний між народами, (5) прийнятий вірою у світі (6) І вознісся у славі".( Тим.3:16). (1) Бог явив всю повноту Премудрості в особі Людини Ісуса Христа, (2) Воля Бога-Отця, відкрита в Заповідях сповна виконана Його Сином і тому виправдана, як вічна, незмінна Святість Істини. (3) відкрив сутність Премудрості Своєї Волі своїм посланникам, (4) проповідуваний ними між народами, (5) Слово Істини прийняте вірою у світі для виконання Його Волі (6) і своєю спасаючою значущістю для всіх народів вознісся над світом очевидною, незаперечною величністю і славою.

Таким чином велика тайна благочестя, тобто, велике невідоме для язичників Слово – Премудрість, втілене в Ісусі Христі, як вище призначення і гідність Людини, в повній мірі відкриті Ним для всіх народів. "Прагну до мети, до почесті високого поклику Божого в Христі Ісусі." (Фил.3,14 ) - говорить апостол - "...щоб виконати Слово Боже, таємницю, заховану від віків та поколінь, а тепер виявлену святим Його, їм Бог дозволив об’явити між язичниками, яке то величне багатство цієї (відкритої) тайни, Премудрості Божої, що є Христос між вами, надія слави. ( Кол. 1,25-27). "умертвлений у тілі, а оживлений Духом", Христос явився всьому світові присутнім, живим, діючим і спасаючим в духовному тілі Його Церкви, "бо де двоє, або троє зібрані в Його Ім’я, там Він посеред них" (Мтф. 18,19-20; 1 Кор. 12,13; 12,27).

Так зібрані, поєднані, заглиблені і напоєні одним Духом Божої Премудрості стають членами одного духовного організму, стають тілом Христа, "...співгромадянами святих і домашні Бога, збудовані на підвалинах апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Христос, ... стають святим храмом у Господі... і Божою -будівлею". (Еф.2.14-22) "... І самі, як живе каміння, будують у себе дім духовний, священство святе, щоб , як говорить апостол, приносити жертви духовні, приємні Богові через Ісуса Христа". (1 Петра 2,5. Іс.61,6).

В дослідженні Святого Письма ми стоїмо перед всеосяжною Премудрістю Слова Божого, щоб здобути дорогоцінне з нікчемного", виділити духовне з буквального і таким чином "укорінитися і утвердитися в любові і могти зрозуміти з усіма святими, що є ширина, довжина, глибина і вершина розуміння Любові Христової..." (Єр.15,19; Єфес.3,18-19) "... щоб сповнитися всією повнотою Божою..." і щоб "бути устами Божими" і благовістити Його Волю; бути правдивими свідками Істини Його Імені; "... щоб різноманітна Премудрість Божа стала відомою через Церкву начальствам та владам на небесах" (в керуючих сферах цього світу), щоб правдивим свідченням Божих Істин підкоряти вірі всі народи, Премудрістю Слова Божого просвітити світ і таким чином вивільнитись з гріховної системи беззаконня, позбавити владу темряви і гріха (1 Кор. 15,24-25).скачать dle 11.1смотреть фильмы бесплатно
0

   Система Orphus

Теги

Добавить комментарий

Оставить комментарий